Розвиток монологічного мовлення дошкільників згідно програмам

Ø «Впевнений старт»

Монологічне мовлення.

- Формувати уміння будувати зв’язні монологічні висловлювання різних типів (розповіді-описи; сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду, творчі на задану чи обрану тему; перекази). Починати навчати складати розповіді-судження (оцінки), розповіді-міркування та розповіді-пояснення.

- Пропонувати користуватися поданим зразком, планом, а згодом спиратися на засвоєний алгоритм складання розповіді.

- Привчати висловлюватись логічно, без повторів, пауз, жестикуляції, дотримуватись основних структурних частин розповіді (початок, середина – основна частина, закінчення), придумувати назву своїм розповідям та вживати у складених текстах епітети, порівняння, фразеологізми, пряму мову персонажів із звертаннями тощо.

- Залучати дітей до складання розповідей-описів іграшок, предметів, предметних картинок, сюжетних картин і малюнків. Вправляти в умінні виділяти і називати предмет опису, його зовнішні ознаки, частини, характеризувати властивості, дії, призначення, співвідносити предмети мовлення з відповідними їм описами. Пропонувати спроби самостійного складання описових розповідей-загадок про об’єкти довкілля та описів по пам’яті.

- Розширювати досвід дітей у складанні різних видів сюжетних розповідей, поступово ускладнювати добір прийомів навчання сюжетного розповідання: за зразком, за поданим дорослим планом, за поданим початком або закінченням історії, з виходом за межі зображеного на картині, за серією картин чи малюнків, за опірними словами, колективне розповідання із складанням певних фрагментів єдиної розповіді та ін.

- Формувати елементарні навички оцінювального, пояснювального мовлення при складанні розповідей-суджень і пояснень, дотримання логіки причиново-наслідкових зв’язків у самостійних міркуваннях.

- При переказуванні літературних творів вчити осмислювати зміст почутого, усвідомлювати тему та провідну ідею твору, запам’ятовувати та відтворювати послідовність подій близько до тексту, спочатку орієнтуючись на запропонований план, згодом – і самостійно, використовуючи авторські мовленнєві звороти, засоби художньої виразності (епітети, порівняння, метафори, повтори та ін.). Вчити слідкувати за логікою викладу свого та інших дітей і продовжувати переказ, розпочатий іншою дитиною чи дорослим, відтворювати певну логічну частину змісту. Розвивати емоційну чутливість до подій твору, вчинків і долі персонажів, вчити передавати у переказі авторські оцінки та власні ставлення. Заохочувати імпровізаційні спроби при передачі текстів.



- Залучати дітей до самоконтролю та самооцінки монологічного мовлення.

Ø Базовий компонент дошкільної освіти

Монологічне мовлення

Складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповіді-повідомлення, роздуми, пояснення, етюди), переказує художні тексти, складає розповіді як за планом вихователя, так і самостійно; розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на запропоновану тему, за ігровою та уявлюваною ситуаціями, за результатами спостережень та власної діяльності; самостійно розповідає знайомі казки, вміє пояснити хід наступної гри, майбутній сюжет малюнка, аплікації, виробу; планує, пояснює і регулює свої дії.

Монологічна компетенція

Володіє навичками розгорнутого, послідовного, логічного, зв’язного мовлення; складає різного типу розповіді, імпровізує, розмірковує про предмети, явища, події, друзів; доходить елементарних узагальнень, висновків; висловлює зв’язні самостійні оцінні судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, героїв художніх творів; виявляє словесну творчість у різних видах мовленнєвої діяльності.

Ø «Дитина в дошкільні роки»


2298549155109930.html
2298594099148990.html
    PR.RU™