Технологія вирощування однорічних трав.

Морфологічні та біологічні особливості однорічних трав.

Кормове значення однорічних трав.

План

Тема №10: Однорічні сіяні трави.

Біологічні особливості багаторічних злакових трав.

Стоколос безостий Грястиця збірна Житняк гребінчастий Пажитниця пасовищна Пирій безкореневищний
Тип кущіння Кореневищний верховий злак Нещільно кущовий злак Нещільно кущовий злак Нещільнокущова Нещільнокущовий злак
Висота рослини 80-150 см 80-120см 80-100 см 80-100 см до 100 см
Лист Широкий, шорсткий Широкі злегка шорсткі Слаба облиствен. Лист не широкий Лист широкий, довгий
Суцвіття Розлога волоть Одностороння волоть Колос Складний колос Двостороння пласка волоть
Відношення до грунтів Не вимогливий Добре росте на родючих грунтах Посухостійкий Не вимоглива Не вимоглива
Затоплення Витримує затоплення до 45 днів 12-15 днів - Не виносить тривалого затоплення Не витримує затоплення
Відношення до інших культур Не агрисивне Культура агресивна Не агресивна культура Не агресивна Не агресивна

Література: Л-2 с. 84...88

Л-3 с. 341...345

1. Кормове значення однорічних трав. До однорічних бобових сіяних трав відносять: - вику - горох польовий ( пелюшка) - однорічна конюшина - середела посівна За біологічними особливостями вика поділяють яру на озиму Однорічні бобові трави Однорічні бобові трави є джерелом повноцінних білків і вітамінів мінеральних солей. Висівають їх у сумішці з однорічними злаковими рослинами, в основних і проміжних ( післяукісних, післяжнивних), озимих посівах, завдяки чому одержують високі урожаї зеленої маси, сіна і сировини для приготування силосу, сінажу і трав’яного борошна. Важливе і агротехнічне значення однорічних бобових трав як рослин, здатних до фіксації атмосферного азоту. Також вони є добрими попередниками для злакових і технічних культур. Кормове значення однорічних злакових трав. До однорічних злакових трав відносяться: - суданська трава, могар, пайза - сорго, райграс однорічний - чумиза, африканське просо Кормове значення і забезпечують з кори, сіно, силос, пасовищний корм. Такі культури, як суданська трава, сорго, африканське просо за біологічними особливостями відносять до теплолюбивих культур, не вимогливих до вологи, що дуже важливо для умов Луганської області, яка розташована в зоні недостньої зволоженості. Ці культури добре відростають, особливо при наявності вологи, що дозволяє одержати 2-3 укоси. Це дозволяє використання і як цінні пасовищні культури. Тонконогові ( злакові) однорічні трави . Тонконогові однорічні трави мають важливе значення в кормовиробництві. До групи однорічних злакових кормових трав відносяться суданська трава, могар, чумиза, пайза, і пажитниця однорічна. Сіно однорічних злакових трав містить достатня кількість цукрів , безостих екстрактивних речовин, охоче поїдається тваринами. Як і зернові на зелену масу, висівають у сумішках з бобовими однорічними травами. Вика яра (Vicia sativa L.) Вику яру вирощують на зелений корм, сіно, для виготовлення сінажу, силосу і трав’яного борошна. За даними Держкомстату посівна площа вики та сумішок на зерно в Україні у 2005 році становила 44 тис. га. 100 кг зеленого корму відповідають 12- 18 кормовим одиницям і містять 2,8 – 3 кг перетравного протеїну, 100 кг відповідно – 28 і 2,7 а 100 кг зерна – 117 кормових одиниць і 20, 6 перетравного протеїну. Вика яра За кормовою цінністю вика майже не поступається багато­річним бобовим травам (люцерні і конюшині). Це добра парозаймаюча культура. У лісостепових районах урожай озимої пшениці після удоб­реної вики на зелений корм або сіно майже такий, як по чистому пару. Біологічні особливості.Вика яра належить до роду Уісіа родини бобових. При проростанні вика не виносить на поверхню фунту сім'ядолей, перші 2-3 листки мають одну пару листочків. Укісна стиглість у середньостиглих
сортів наступає через 55- 70- днів після появи сходів. Вегетаційний період вики триває 75-100 днів. Вика яра – рослина помірного клімату, вона маловимоглива до тепла, але вимоглива до вологи, особливо в період цвітіння - утворення бобів. Проростання насіння починається при температурі 1- 20 С, а життєздатні сходи з’являються при 4-5 0С . Сходи витримують зниження температури до мінус 3-4 0С. При мінус 6-70С вони частково пошкоджується, а при мінус 80С – гинуть. заморозки мінус 30 у період цвітіння приводять до загибелі рослин. Оптимальна температура для росту 17- 20 0С. Потреби в теплі за період від появи сходів до скошування – 9000С, а до дозрівання насіння – 1700 – 19000С. Для вики придатні всі грунти, крім заболочених, кам’янистих та кислотних . Краще вона розвивається на зв’язних грунтах з нейтральною або слабокислою реакцією ( рН 6,3 – 6,5). На дерново – підзолистих грунтах необхідне вапнування . Добре росте на осушених торфовищах. Сорти. В Україні зареєстровано 19 сортів вики ярої: Знахідка, Аріадна, Білоцерківська 10, Гібридна 97, Маргарита, Подільська 18 та ін. Сорти. В Україні зареєстровано 19 сортів вики ярої: Знахідка, Аріадна, Білоцерківська 10, Гібридна 97, Маргарита, Подільська 18 та ін. Технологія вирощування. Вика не вимоглива до попередників. Добре росте вона в змішаних посівах з вівсом або іншими злаковими культурами. У польових сівозмінах сумішки вики з вівсом на корм і іншими злаковими можна розміщувати в паровому полі. Вику на зерно розміщують після просапних або зернових культур. У кормових сівозмінах змішані посіви вики розміщують після різних попередників - коренеплодів, баштанних, озимих культур в основних і проміжних посівах. Вика є добрим попередником для злакових, льону, коренеплодів, картоплі та інших просапних. Вико-вівсяна сумішка добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Під вику і вико-вівсяну сумішку рекомендується з осені вносити 20-30 т/га гною і фосфорно-калійні добрива (Р45.60К45-би). Під час вирощування вики з вівсом або іншими злаковими культурами необхідно вкосити 30-45 кг/га азоту під передпосівну культивацію. Перед сівбою вики на насіння необхідно внести Р«м2оК<-,<,-і2о, а також гранульований суперфосфат (Р10), який до насіння вики підмішують безпосередньо перед сівбою. На насіннєвих ділянках можна вносити і невелику кількість азотних добрив (^«.зо)- Обробіток грунту під вику яру, вирощувану як парозаймаючу культуру у сумішці з вівсом, складається з лущення стерні і наступної оранки на глибину 20-22 см полицевими знаряддями; на полях, чистих від бур'янів, - безполицевими на ту ж глибину. Навесні після боронування проводять передпосівну культивацію і шлейфування. При розміщенні вики і її сумішок зі злаковими в проміжних посівах застосовують поверхневий обробіток грунту (10-12 см). Насіння перед сівбою сортують і обробляють ризоторфіном. Норма висіву становить 2-3,5 млн схожих насінин (125-175 кг/га). При сівбі вики звівсом вагове співвідношення насіння становить 2:1 - 3:1 (2,5-3 мли насінин вики і 1,5-2 млн насінин вівса). На зелений корм і сіно краще співвідношення насіння вики і вівса 2:1 з нормою висіву для Лісостепу 180 кг/га (120 кг/га вики і 60 кг/га вівса), для північного Степу 150 кг/га (100 кг/га вики і 50 кг/га вівса). Під час вирощування вики для виготовлення трав'яного борошна кращим співвідношенням насіння буде 3:1 (150 кг/га вики і 50 кг/га вівса). Для післяукісних і післяжнивних посівів норму висіву насіння збільшують на 25-30 %. Висівають вику одночасно з ранніми ярими зерновими суцільним рядковим способом. Глибина загортання насіння 3-4 см, на легких грунтах і у посушливих умовах - до 5-7 см. Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства рекомендує на зрошуваних землях включати вику в багатокомпонентні кормові сумішки для пізніх літніх посівів. Після збирання попередньої культури вносять азотні добрива (N40-60) і обробляють грунти плугом в агрегаті з котками. Якщо оранка виконується якісно, то полив проводять після сівби. На сухих ґрунтах проводять вологозарядковий полив (норма 700 м3/га) до сівби. Сумішки висівають суцільним рядковим способом на глибину 5-6 см. Норма висіву п'ятикомпонентної сумішки для використання до настання морозів така, кг/га: вики - 35, ячменю - 75, вівса - 43, гороху - 73, соняшника - 14; дня сумішок, використовуваних після настання заморозків мінус 4-5 °С: вики - 43, вівса - 107, гороху - 92; для сумішок, які використовуються після настання заморозків мінус 7-8 °С: вики ярої- 43, вівса - 107, озимого ріпаку - 10. Протягом вегетації змішані посіви 2-3 рази поливають із розрахунку 500-600 м3/га. Перший полив проводиться через 15-20 днів після появи сходів, наступні - періодично через кожні 20-25 днів.
Збирання вики на насіння проводять роздільним способом у стислий термін при побурінні бобів нижньої і середньої частини рослин (до початку розтріскування нижніх бобів). Скошену масу підсушують у валках, а потім обмолочують комбайном з підбирачем. У Лісостепу найкращим періодом використання зеленої маси для свиней вважається період з 10-15 до 20-25 червня, для великої рогатої худоби - з 15 по 30 червня. На сіно і сінаж вико-овес доцільно збирати в період цвітіння викb. Для виготовлення раннього силосу сумішки збирають у фазі утворення у вики бобів (у Лісостепу - перша декада липня), коли силосна маса містить 25-30 % сухої речовини. Вика озима (Vicia sativa L) Вика озима - високопоживна рослина. При збиранні на сіно надземна маса містить 15-20 % протешу, 1,4-2,4 - жиру і 17-29 % безазотистих екстрактивних речовин. Вика озима Озиму вику на корм висівають у сумішці з озимою пшеницею або озимим житом. Урожайність зеленої маси вико-злакових сумішок на 20-25 % вища урожайності чистих посівів злаків на корм, з вмістом на одну кормову одиницю 100-120 г перетравного протеїну (54-56 г у злаках). 100 кг вико-злакового сіна відповідає 55,4 кормової одиниці і містять 22,28 кг протеїну. Урожайність зеленої маси вики і її сумішок досягає 150-200 ц/га, насіння - 10-15 ц/га. У Україні вирощують два види озимої вики: волохату і паннонську. Біологічні особливості.Насіння вики озимої починає проростати при температурі 2-3 °С, сходи з'являються на 7-11-й день після сівби. Вика при проростанні не виносить сім'ядоль на поверхню ґрунту, має недорозвиненні) гіпокотиль (під сім’ядольне коліно), і підземний ріст відбувається за рахунок витягування епікотиля (над сім’ядольне коліно). Надалі стебельце ростеза рахунок верхівкової бруньки з добре диференційованими першими листочками. Кожна наступна пара складноперистих листочків формується через
2-3 дні. На головному пагоні формується 8-12 листків. У фазі пагоноутворення головне стебло припиняє ріст. Утворення пагонів починається через 12-15 днів після появи сходів і продовжується навесні. Сходи вики витримують заморозки мінус 5-6 °С. Навесні вона починає відростати рано і у перші 8-10 днів росте повільно. Інтенсивний ріст у висоту (до 5-8 см у добу) спостерігається у фазі бутонізації і триває навіть при дозріванні. Вика озима при сівбі восени розвивається навесні швидко і цвіте в середині - кінці травня. Для вики від початку весняного відростання до початку цвітіння потрібно близько 580 °С, а до початку дозрівання насіння - близько 1200 °С. Вика волохата - вологолюбна рослина, добре переносить затінення, до грунтів невимоглива. Добре росте на супіщаних і піщаних грунтах (звідси її друга назва - піщана), а також на грунтах, шо містять багато карбонатів. Вика паннонська більш посухостійка і вимоглива до ґрунтів, добре росте на середньозв'язних родючих грунтах. Сорти. На Україні зареєстровані наступні сорти пики озимої: Перлина, Лебедина пісня, Приморка, Ювілейна, Українка, Вусата, Степна та ін. Технологія вирощування. Цінність вики озимої і її сумішок із пшеницею і житом визначається тим, шо її посіви не займають окремі поля, а вирощуються як озимі проміжні культури. Сумішки вики і злаків висівають і як парозаймаючі культури. Озимі вико-сумішки найчастіше розміщують після ранніх ярих і озимих зернових культур, кукурудзи на зелений корм і силос, ранньої картоплі. Під озимі вико-сумішки необхідно відводити чисті від бур'янів поля бо вика на початку вегетації росте повільно. Сама вика озима та її змішані посіви - добрі попередники для всіх культур. Обробіток грунту під вику спрямовується на нагромадження і збереження вологи в грунті і очищення полів від бур'янів. У достатньо вологни літній період і в умовах зрошення проводять оранку на глибину 20-22 см з одночасним боронуванням і коткуванням, а в роки з посушливою другою половиною літа - поверхневий обробіток (8-10 см) плоскорізними знаряддями, дисковими лущильниками і культиваторами з наступним прикочуванням. При урожаї вегетативної маси 200 ц/га озимі вико-сумішки використовують із грунту близько 34-45 кг N. 35-45 кг Р2О5 і 50-60 кг К2О. Під сумішки вики зі злаковими рослинами в паровому полі
вносять 20-30 т/га гною і повне мінеральне добриво (N30-60P30-60К30-60) Ефективне внесення гранульованого суперфосфату (Р10-15) в рядки під час сівби. Навесні після танення снігу вику озиму підживлюють фосфорно-калійними добривами (Р15-20К15-20)- У сумішках зі злаковими для посилення росту такі посіви підживлюють і азотними добривами (N25-3) Насіння зібране в Степу і Лісостепу повинно пройти післязбиральне дозрівання. У північних районах для сівби потрібно використовувати насіння минулого року. Насіння вики зберігає схожість протягом 4-5 років. Перед сівбою насіння скарифікують. Щоб у грунті насіння не пошкоджувалося шкідниками і не загнивало, його протруюють гранозаном (обов'язково з барвником у дозі 1 кг на 1 т насіння) або ТМТД (2 кг на 1 т). Вика волохата добре реагує на обробку насіння мікроелемен­тами, особливо молібденом і бором. Вику озиму необхідно висівати на 15-20 днів раніше, ніж жито і пшеницю. У пізніх посівах зменшується частка вики в травостої. У зв'язку з вимогливістю вики волохатої до більш ранніх строків сівби в порівнянні зі злаковим компонентом рекомендується роздільна сівба компонентів: спочатку сіють вику, а потім по сходах впоперек напрямку її рядків підсівають жито або пшеницю. При роздільній сівбі вики і злакових рослин вона менше пригнічується ними, краще зимує і займає більшу частку в урожаї зеленої маси сумішки, що значно підвищує її кормову цінність. У Степу, де в грунті на час сівби недостатній запас вологи, ефективнішою виявилася одночасна сівба вики і злакового компонента. Висівають вику суцільним рядковим способом. Глибина загортання насіння 3-5 см. Норма висіву озимої вики в сумішках на зелений корм залежить від ґрунтово-кліматичних умов. У Поліссі в сумішках зі злаковими висівають 80-100 кг/га вики і 60 кг/га озимого жита або пшениці. У Лісостепу норма висіву вики зменшується. У Степу України висівають 40-50 кг/га насіння вики і 60-80 кг/га насіння озимого жита або пшениці. При ранній весняній сівбі вику озиму висівають у сумішці з вівсом з розрахунку 100-120 кг/га насіння вики і 60-80 кг/га вівса
Після сівби ґрунт прикочують, що забезпечує появу більш Дружних і рівномірних сходів. У зимовий період на вико-сумішах проводять снігозатримання. Вико-сумішки підживлюють з осені калійними, а навесні азотними добривами. При підсиханні ґрунту і для попередження утворення кірки посіви обробляють ротаційною мотикою. Вико-сумішки скошують від фази виходу злакового компонента в трубку, до періоду виколошування. На початку збирання урожайність вико-сумішки становить 60-80, а до кінця - 200-300 ц/га зеленої маси. Раннє збирання вико-злакової сумішки сприяє доброму відростанню трав, що забезпечує отримання отави і подовжує строк використання сумішки на 8-Ю днів. Урожайність другого укосу досить висока, і в сумішці переважає бобовий компонент. Під час викори­стання вико-злакової сумішки на два укоси норму висіву насіння необхідно збільшити на 10-15 %. Двохукісне використання вико-сумішей на зелений корм збільшує збір кормових одиниць із 1 га, використання вики в зеленому конвеєрі дозволяє зменшити витрата кормів завдяки великій забезпеченості корму протеїном та використовувати частину площ кормових культур для заготівлі сіна, сінажу і трав'яного борошна. Вегетативна маса вики довго (21-30 днів) не грубіє і добре силосується. Під час вирощування вики на насіння необхідно приділяти увагу вибору сорту, своєчасному і якісному виконанню всіх технологічних заходів, особливо вчасно провести сівбу вики. Запізнення з сівбою призводить до зниження зимостійкості і зріджування посівів. Вику озиму на насіння необхідно висівати з підтримуючою культурою (озимою пшеницею). З нею посіви менше вилягають, а період дозрівання вики і озимої пшениці збігається. Вику в сумішці з озимими в Поліссі і Лісостепу висівають на 15-20, а в стінних районах - на 25-30 днів раніше озимих. Злакові компоненти висівають в оптимальні строки. Оптимальна норма висіву вики озимої (волохатої) у західних районах Лісостепу України становить 15-20, а жига або пшениці - 130-160 кг/г. У центральному Лісостепу норму висіву вики збільшують до 40, а зернових, навпаки, зменшують до 80-100 кг/га. У східних районах Лісостепу і у Стену, де вика озима розвивається слабкіше через нестачу вологи, на насіння її можна висівати нормою 40-60 кг/га, а підтримуючою культурою -50-70 кг/га. При зрошенні норма висіву вики в
таких посівах становить 40, а пшениці - 80 кг/га. Глибина загортання насіння 3-4 см. Восени насіннєві посіви підживлюють фосфорно-калійними добривами з розрахунку 15-20 кг/га діючої речовини. Навесні підживлюють азотними добривами (15-20 кг/га діючої речовини). Зниження насіннєвої продуктивності вики озимої пов'язане з пошкодженням посівів акацієвою вогнівкою і зерноїдом. Проти цих шкідників посіви обприскують 0,2 %-им розчином хлорофосу в період яйцекладки метеликів і життя гусениць. На насіння озиму вику збирають роздільним способом при побурінні 70-75 % бобів. Сортують насіння вики озимої на тих же машинах, шо і насіння вики ярої. Пелюшка (Р. агуете Ь.) У виробництві кормів. Зелена маса- і сіно пелюшки мають важливе значення. Зерно її с концентрованим кормом. 1 кг його відповідає 1,17кормової одиниці, містить 173 г перетравного протеїну, 100 кг зеленої маси відповідають 13,4 кормовим одиницям і містять 3,3 кг перетравного протеїну. Пелюшка Біологічні особливості.Пелюшка, горох польовий - однорічна рослина родини бобових. Проростання насіння починається при температурі 1-2 °С, сходи витримують заморозки до мінус 6 °С. Мінімальна температура для формування появи сходів і для вегетації, 4-5 °С, оптимальна - 8-10 °С. Пелюшка - вологолюбна рослина. Найбільше потребує вологи в період від бутонізації до масового цвітіння. До грунтів пелюшка не вимоглива, порівняно добре росте на легких і суглинкових ґрунтах, досить забезпечених фосфором і калієм (рН не менше 5,5-6). Погано росте на вологих і кислих грунтах із близьким заляганням ґрунтових вод.



Сорти. На Україні зареєстровані наступні сорти кормового гороху: Харківський 302, Зерноукісний 92, Резонатор, Усатий 90, Богун, Кормовик та ін. Технологій вирощування така як гороху і вики. При недостат­ніх запасах вологи кормовий горох краще висівати в чистому вигляді. Норма висіву насіння 1,1-1,2 мли, а в більш зволожених умовах - 1,2-1,4 млн зерен на 1 га, що становить приблизно 150-200 кг/га. У районах достатнього зволоження (Західна Україна, Полісся) пелюшку доцільніше висівати в сумішці з вівсом і ячменем (120-160 кг/га пелюшки і 60-70 кг/га злакового компонента). На насіння висівають 0,8-1 млн насінин пелюшки і 2-2,5 млн насінин вівса в найкращі строки, апід час впрошування на зелений корм - в 2-3 строки з інтервалом 10-15 днів. Глибина загортання насіння 3-4 см. Зелену масу добре поїдають всі види тварин. її використовують для приготування силосу, сінажу, трав'яного борошна, вирощують на сіно. У порівнянні з горохом посівним пелюшку використовують більш тривалий період часу завдяки повільному нагромадженню в ній клітковини, що пояснюється розтягнутим періодом проходження фаз розвитку. Впровадження в зелений конвеєр польового гороху сприяє подовженню періоду використання корму на 10-15 днів. Пелюшку на корм скошують напочатку цвітіння, на сіно і сінаж % - через 10 днів після цвітіння, на силос - у період формування бобів, на насіння - при дозріванні 75-80 % бобів. Однорічні види конюшини Серед однорічних видів бобових трав практичний інтерес представляють конюшини: шабдар, олександрійська і яскраво-червону. Шабдар або перська конюшина. (Trifolium resupinatumL.) - цінна кормова культура в умовах зрошуваного землеробства. Це однорічна медоносна і кормова рослина. Вегетаційний період 80-135 днів. Формує за вегетацію 3-4 укоси. Сіно високопоживне (вміст протешу 17-18 %), урожайність його досягає 65-70 ц/га в Україні, можна використовувати на зелене добриво. До ґрунту маловимоглива. Шабдар висівають рано. Норма висіву на зрошуваних землях 15 кг/га. Глибина загортання насіння 1-2 см. У Закавказзі його можна висівати восени (вересень-жовтень) післяжнивно.
На сіно шабдар збирають на початку цвітіння. Насіннєві посіви шабдару скошують жниварками при побурінні 70-80 % голівок. Підсохлу масу обмолочують комбайнами з підбирачами. Шабдар на насіння можна збирати і прямим комбайнуванням. Конюшинабагряна або інкарнатна (конюшина малинова) - однорічна рослина, покрита м'якими волосками. Листки крупні. Віночки квіток забарвлені в яскраво-червоні кольори. Зрідка висівається в західних районах України. Конюшина багряна (інкарнатна) Конюшина яскраво-червона - тепло- і вологолюбна рослина, краще росте на добре аерованих вологих і родючих ґрунтах. У вологі і теплі весни швидко росте і розвивається. На зрошуваних землях півдня України збирають до 50 ц/га ніжного високопоживного сіна і 3-5 ц/га насіння. Можливе його використання в чистому вигляді як парозаймаючої культури на зелене добриво та у змішаних посівах. Висівають конюшину яскраво-червону рано навесні. Ґрунт під нього ретельно обробляють. Норма висіву насіння 30-35 кг/га під час вирощування на корм або на насіння. Глибина загортання 1-3 см. Після сівби проводять коткування грунту. Конюшина багряна формує один укіс і погано відростає. На насіння її збирають прямим комбайнуванням у період побуріння суцвіть.
Тонконогові ( злакові) однорічні трави Тонконогові однорічні трави мають важливе значення в кормо-виробництві. До групи однорічних злакових кормових трав відносяться суданська трава, могар, чумиза, пайза, і пажитниця однорічна. Сіно однорічних злакових трав містить достатня кількість цукрів, безазо-тистих екстрактивних речовин, охоче поїдається тваринами. Як і зернові на зелену масу, висівають у сумішках з бобовими однорічними тра вами. Суданська трапа (Sorghum sudanense (Pipe.) Starf) Суданська трава (суданка) - одна з найцінніших кормових грав з родини злакових (тонконогових). Це посухостійка, високо отавна, висо-коурожайна культура. Урожайність суданки із двох-трьох укосів досягає Трава суданська 95-125 ц/га сіна і 250-350 ц/га зеленої маси. В умовах зрошення урожайність її підвищується. Кормові якості суданки високі: 100 кг зеленої маси містять 1,3 кг перетравного протеїну і відповідають 17 кормовим одиницям, 100 кг отави - відповідно 2,3 і 22,3, а 100 кг сіна - 6,5 і 52. Суха маса суданки у фазі рослини 5 листків містить 4,3 % протеїну, 3,9 % клітковини і 56 мг/га каротину, у фазі стеблування -відповідно 4,4; 8,9 і 43, а у фазі викидання - 4,3; 9,9 і 31. Біологічні особливості. Суданська трава - трав'яниста однорічна теплолюбна рослина. Насіння проростає при температурі 9-10 °С, дружні сходи з'являються при 15-20 °С. Низькі температури (мінус 3-4 °С) спричинюють загибель сходів і дорослих рослин. Сходи суданської трави за сприятливих умов з'являються на 6-7-й день після сівби. Від появи сходів до кущення проходить 25, а до періоду викидання волотей - 55-70 днів. Через 10-12 днів після викидання волотей наступає цвітіння. При першому скошуванні (до цвітіння) отава відростає через 35-40 днів. Насіння дозріває через 100-130 днів після появи сходів
Сорти. У нашій країні зареєстровано багато сортів і гібридів суданської трави, з них на Україні шість сортів суданки (Донецька 5, Крупнонасінна 3, Мпронівська 36, Миронівська 10, Одеська 25, Багатоукісна і Чорноморка) і два сорго-суданкових гібриди (Новатор 151, Стрімчак). Технологія вирощування. Суданську траву вирощують на чисті від бур'янів полях після озимих і ярих зернових, зернобобових і просапних культур у кормових і польових сівозмінах. Через сильне висушений грунту суданська трава є поганим попередником для інших культур. Під суданську траву проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см полиневими, а на чистих від бур'янів полях безполицевими знаряддями. На полях, відведених під суданську траву, необхідно проводити снігозатримання. Суданка із грунту виносить значну кількість поживних речовин. Тому для одержання високого урожаю зеленої маси необхідно вносити повне мінеральне добриво (N50-60P45-50K45-50) шо підвищує урожай суданської трави на 25-75 %. Основний спосіб широкорядний. Норма висіву насіння у Степу становить 20-25 кг/га, у Лісостепу - 25-30, у Поліссі і Закарпатті -30 кг/га (на широкорядних посівах 12-15 кг/га). Глибина загортання насіння 3-4, а при пересиханні верхнього шару 4-5 см. Догляд за посівами суцільної рядкової сівби складається з боронування при появі бур'янів і утворенні кірки. На широкорядних посівах обробляють міжряддя, а кірку, і бур'яни, що з'явилися, знищують ротаційною мотикою або легкими боронами. У фазі до виходу в трубку і після скошувань посіви необхідно підживити мінеральними добривами, особливо азотними (N25-30) На зрошуваних землях суданку політають у міру потреби. Збирання суданської трави на сіно і зелений корм починають за кілька днів до викидання волотей. При ранніх строках збирання краще відростає отава і загальний урожай зеленої маси вищим. У південних районах другий раз посіви скошують через 30-35, а третій — через 35-40 днів після другого. На силос суданську траву збирають у період молочної стиглості зерна при вологості стебел 70-65 %. Насіннєві посіви збирають при дозріванні насіння у волотях головних стебел. Кращим способом збирання є роздільний, можна застосовувати і пряме комбайнування. Для поліпшення якості зеленої маси суданську траву висівають у сумішці з бобовими культурами: чиною, соєю, ярою і озимою пиками, горохом, люпином, буркуном білим. При використанні суданської трави в зеленому конвеєрі в перший строк її висівають у сумішці із чиною, горохом, викою, пізніше - із соєю. Норму висіву на змішаних посівах розраховують так, щоб насіння суданської трави було 80, а бобових культур - 30-40 %. Під час вирощування суданки і її сумішок з бобовими в післяукісних посівах і при зрошенні норму висіву збільшують на 15-20 %. У Лісостепу ефективні посіви суданської трави із соєю при співвідношенні насіння 2:1. Кожну культуру рекомендують висівати в окремі рядки - через два рядки суданки рядок сої. Пажитницяоднорічна (Lolium multiflorum Lam.V. Vesterwoldicum) однорічна нещільнокущова скоростигла злакова рослина. Вирощують її і на сіно і зелений корм у лісостеповій зоні України. На пасовищах зелену масу добре поїдають тварини. 100 кг трави відповідають 19,8 кормової одиниці і містять 1,2 кг перетравні протеїни, а 100 кг сіна — відповідно 48-51 і 4. При дотриманні технології вирощування і сприятливих умовах вирощування з 2-3 укосів збирають по 200-300 ц/га зеленої маси, 40-80 - сіна і 8-17 ц/га насіння. Вирощують пажитницю у чистих або змі­шаних посівах з бобовими (викою і іншими культурами). Пажитниця однорічна і її сумішки — цінний компонент при створенні зеленого конвеєра. Для вирощування в посушливих умовах малопридатна. Біологічні особливості.Пажитниця однорічна (вестервольд-ська) - різновид багаторічного райграсу багатоукісного, мас добру кущистість. При нормальному зволоженні і великій площі живлення на одній рослині утворює багато пагонів. Коренева система мичкувата, сильно розгалужена, але в грунт проникає неглибоко. Основна маси коріння розміщується в орному шарі, тому рослина погано переносить посуху. Рослина маловимоглива до тепла, насіння його починає проростати при 1-4 °С, а сходи витримують невеликі заморозки. Пажитниця однорічна добре реагує на зволоження. Рослина скоростигла, вегетаційний період не перевищує 70 днів, на корм скошується через 40-50 днів після появи сходів, швидко відростає після скошування і може дати за літо 2-3 укоси. Добре росте на різних ґрунтах, але високі урожаї одержують па глинистих і суглинкових грунтах та осушених торфовищах. Сорти. В Україні зареєстровані п'ять сортів пажитниці однорічної: Ореол, Росавій, Тиверський, Еней, Предкарцатський 1. Технологіявирощуваний. Добрими попередниками для нажитні тіоднорічної є удобрені озимих і просапні в кормові і навіть і польових сівозмінах. Обробіток грунту такий же, як і під ранні однорічні ярі культури: восени застосовують систему зяблевого обробітку, що вклю­чає полицеву або безполицеву глибоку оранку, а навесні - ранньо­весняне боронування і передпосівну культивацію з вирівнюванням поверхні поля. Пажитниця однорічна споживає велику кількість поживних речовин. При урожаї 200 ц/га зеленої маси виносить із грунту 94 кг N і 28-35 кг Р2О5. Під райграс рекомендується вносити 25-30 т/га гною і повне мінеральне добриво( N35-40P45-60K35-40)- Висівати пажитницю однорічну рекомендується одночасно з ранніми ярими культурами суцільним рядковим способом із шириною міжрядь 12-15 см. Глибина загортання насіння 2-3 см. Норма висіву 25-30 кг/га (10-12 мли насінин), а під час вирощування пажитниці як покривної культури з багаторічними травами - 10-15 кг/га. Посіви пажитниці однорічної на насіння мало чим відрізня­ються від посівів на зелений корм ісіно. Можна висівати її і міжряддями 30-40 см. На насіннєвих посівах проводять більш ретель­ний передпосівний обробіток грунту, вносять добрива, а також зни­щують високорослі бур'яни. Під час вирощування в змішаних посівах рекомендується повна норма висіву нажитниці однорічної, а норма висіву бобових компонентів така ж, як і для бобово-вівсяних сумішок. Догляд за посівами пажитниці полягає в боронуванні сходів при утворенні ґрунтової кірки і знищенні бур'янів. Збирання проводять на початку цвітіння рослин, а під час вирощування з бобовими - не пізніше масового цвітіння бобових. Висота зрізу при скошуванні не повинна бути нижчою 3-4 см, тому що при більш низькому скошуванні пажитниця погано відростає. Після скошування необхідно вносити азотні добрива або гноївку. Насінники нажитниці однорічної збирають роздільно у фазі воскової стиглості зерна або прямим комбайнуванням при повній стиглості. Запізнення зі збиранням призводять до втрати насіння.


2298406942508833.html
2298450975698042.html
    PR.RU™