Підприємство як основна економічна одиниця

Підприємець зобов'язаний не заподіювати збитку навколишньому середовищу, не порушувати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція, державні органи, на які покладений нагляд за безпекою виробництва і праці, протипожежною і екологічною безпекою.

Закон України „Про підприємництво" визначає загальні правові, економічні і соціальні аспекти здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами і юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

– громадяни України, інших держав, не обмежені законом в правоздатності або дієздатності;

– юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

Відносно юридичних осіб і громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, закон застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

– вільний вибір видів діяльності;

– залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна і засобів юридичних осіб і громадян;

– самостійне формування програми діяльності і вибір постачальників та споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

– вільне наймання працівників;

– залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

– вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;



– самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем частки валютної виручки, що належить йому, на свій розсуд.

Держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів несумлінної конкуренції і монополізму в будьяких сферах підприємницької діяльності. Органи державного управління мають відносини з підприємцями, використовуючи:

– податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

– державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми й нормативи;

– науково-технічні, економічні і соціальні, державні та регіональні програми.

В ринковій економіці господарюючі суб'єкти орієнтуються не на кимсь встановлені планові завдання, не на директиви, а на ціни, платоспроможну можливість, конкуренцію та інші ринкові механізми.


2297818062256353.html
2297899296656632.html
    PR.RU™